Трекер змін судової практики: Чи можна звернути стягнення на заставлене майно за виконавчим написом нотаріуса, якщо договір застави посвідчений нотаріально, а кредитний договір укладений у простій письмовій формі?
У справі № 911/3400/24 Велика Палата Верховного Суду має розглянути питання про відступ від попереднього підходу КЦС ВС та визначити, чи справді відсутність нотаріального посвідчення кредитного договору сама по собі перешкоджає вчиненню виконавчого напису на договорі застави.
Це п’ята публікація серії, у якій ми аналізуємо справи ще до появи остаточної правової позиції Верховного Суду та відстежуємо, які усталені підходи вже поставлено під питання.
На перший погляд, колізія суто формальна: договір застави нотаріально посвідчений, кредитний договір — ні. Однак від відповіді на питання, який саме документ має відповідати вимозі щодо нотаріальної форми, залежить значно більше — сама можливість використання виконавчого напису для позасудового звернення стягнення на заставлене майно в таких правовідносинах.
Остаточної відповіді Великої Палати ще немає. Але сама передача справи свідчить, що попередній підхід поставлено на перегляд, а майбутній висновок може мати практичне значення для кредиторів, боржників і нотаріусів.
У чому проблема
У практиці виникла колізія щодо того, який саме документ є юридично визначальним для вчинення такого виконавчого напису.
Один підхід пов’язує можливість позасудового стягнення з необхідністю нотаріального посвідчення не лише забезпечувального правочину, а й кредитного договору, з якого виникла основна заборгованість.
КГС ВС ставить під сумнів таке розуміння.
Що пропонує КГС ВС
Касаційний суд звертає увагу на розмежування функцій двох документів.
Договір застави є нотаріально посвідченим правочином, який безпосередньо встановлює право звернення стягнення на заставлене майно. Кредитний договір, своєю чергою, підтверджує виникнення та параметри основного грошового зобов’язання і використовується, зокрема, для підтвердження розміру заборгованості.
Тому перед Великою Палатою поставлено питання: чи справді відсутність нотаріального посвідчення основного кредитного договору сама по собі перешкоджає вчиненню виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі застави.
Чому цей кейс важливий
Ухвала КГС ВС прямо ставить питання про необхідність відступу від підходу, сформованого КЦС ВС у справі № 758/3725/21.
Якщо Велика Палата погодиться з аргументацією КГС ВС, це може істотно змінити практику використання виконавчих написів для звернення стягнення на заставлене майно у випадках, коли основний кредитний договір укладений у простій письмовій формі.
Що варто врахувати вже зараз: кредиторам і боржникам варто окремо перевіряти форму забезпечувального правочину, зміст права на звернення стягнення та пакет документів, поданий нотаріусу, а не виходити лише з форми основного кредитного договору.
Джерело: https://sud.ua